Комунікація з учасниками освітнього процесу

Способи комунікації з учасниками освітнього процесу (батьківська громада та учнівський колектив)

Витяг з протоколу засідання педагогічної ради школи           

Існують різні способи комунікації (тобто передачі повідомлень): усна мова, жести, письмо. Комунікація необхідна для координації поведінки людей у групі. Міжособистісна комунікація використовується для навчання, під час якого один допомагає іншому опанувати навички й уміння. У спільній діяльності виникає спілкування людей. У рамках школи ми можемо розглядати спілкування у таких системах: «учитель-учитель», «учитель-учень», «учень-учень», «учитель-батьки».

Комунікація є основною формою педагогічного процесу, продуктивність якого обумовлена цілями й цінностями спілкування, прийнятими всіма його суб’єктами за норму індивідуальної поведінки. Розгортається вона у процесі спільної комунікативної діяльності людей, опосередкованої взаємообміном інформацією, за якої кожен з його учасників засвоює загальнолюдський досвід, суспільні, педагогічні, комунікативні, моральні та інші цінності, знання і способи комунікативної діяльності, виявляє, розкриває і розвиває власні психічні якості, формується як особистість і як суб’єкт комунікації.

Принципи педагогічного спілкування

           Основний принципи спілкування з дитиною – безумовне прийняття ДИТИНИ: позитивне ставлення до дитини, прийняття з усіма її особливостями, недоліками, промахами, бідами.

           Приймати дитину означає:

- проявляти до неї терпимість, прагнути зрозуміти і допомогти їй;

- надання права на свободу вибору;

- оцінка не особистості, а її діяльності;

- прояв поваги до особистості і підтримка почуття власної гідності;

- усвідомлення і визнання права особистості бути несхожою на інших;

- володіння здатністю відчувати, розуміти кожну дитину, дивитися на проблему її очима, з її позиції;

- враховувати індивідуально-психологічні та особистісні особливості дитини.

 

Правила педагогічного спілкування:

1. Виявляти педагогічний такт (у кожному конкретному випадку застосовувати метод, який підтримує почуття гідності дитини).

2. Вміти слухати.

3. Вміти за зовнішніми ознаками визначити стан дитини, мімікою, позою підтримувати висловлювання співрозмовника, вислуховувати з увагою і повагою, не переривати співрозмовника.

4. Вміти говорити:

- володіти культурою мови (доступність, образність, логічність висловлювання, лаконічність);

- управляти голосом (інтонація, дикція);

- управляти мімікою і жестами;

- зменшення мовної діяльності, ведення діалогу, а не монологу.

5. Вміти управляти своїм станом, почуттями (витіснення негативних думок зі свідомості, установка на позитивне сприйняття співрозмовника, випромінювання тепла, доброзичливості).

 

Поради вчителям для ефективного педагогічного спілкування:

1. Потрібно усвідомлювати, що школа – частина суспільства, а ставлення вчителя до дітей – вираз суспільних вимог.

2. Вчитель не повинен відкрито демонструвати педагогічну позицію. Для дітей слова і вчинки вчителя повинні прийматися як прояв його власних переконань, а не тільки як виконання боргу. Щирість педагога – запорука міцних контактів з учнями.

3. Адекватна оцінка власної особистості. Пізнання себе, управління собою має стати постійною турботою кожного вчителя. Особливої уваги потребує вміння керувати своїм емоційним станом (ефективному спілкуванню шкодить дратівливий тон, переважання негативних емоцій, крик).

 4. Педагогічно доцільні відносини будуються на взаємоповазі учня і вчителя. Треба поважати індивідуальність кожного школяра, створювати умови для його самоствердження в очах однолітків, підтримувати розвиток позитивних рис особистості.

5. Вчителю необхідно подбати про сприятливу самопрезентацію: показати школярам силу своєї особистості, захоплення, умілість, широту ерудиції, але ненав’язливо.

6. Розвиток спостережливості, педагогічної уяви, вміння розуміти емоційний стан, вірно тлумачити поведінку. Творчий підхід до аналізу ситуації і прийняття рішень ґрунтується на вмінні вчителя приймати роль іншого.

7. Збільшення мовної діяльності учнів за рахунок зменшення мовної діяльності вчителя – важливий показник майстерності спілкування вчителя.

8. Навіть при незначних успіхах учнів бути щедрим на похвалу. Хвалити треба в присутності інших, а засуджувати краще наодинці. Учительська мова повинна бути при цьому виразною. Навіть якщо у вас не поставлений голос, вам допоможуть жести, міміка, погляд.

9. Зробити батьків своїх учнів партнерами педагогічних намірів.

10. Зміст розмов має бути цікавим обом сторонам.

          Одним із критеріїв дієвої внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладі загальної середньої освіти є комунікація між педагогічними працівниками і батьками здобувачів освіти з питань організації освітнього процесу, яка може відбуватись у різних формах від індивідуальних зустрічей та бесід до онлайнові комунікації за допомогою соціальних мереж або інтерактивної інтернет-платформи.