19 лютого вчителі Никитюк Л. М. і Тимчишин С. Л. провели для восьмикласників  інтегрований урок на тему "Синтез мистецтва слова і мистецтва театру як вияв мультикультурності Львова".

Урок проходив у формі інсценізації. Учням вдалося відтворити антураж та говірку батярського Львова та передати неповторну атмосферу міста. Ведучі, фацет Любко і панянка Злата (імена справжні) шпацерували "містом", слухали екскурсоводів (Біль Н., Ковалюк В., Іваночко Я.), переглядали уривок із вистави "Сто тисяч" в "театрі ім. М. Заньковецької", в якому Параска мало не билася із Герасимом (Камуть Ю., Марунчак В.), спілкувалися із директором театру (Перегінець М.), насолоджувалися файною піснею "Бувай ми здорова", попиваючи чай. Не дрімали й глядачі. Вони відгадували персонажів п’єси, яких здібно відтворили актори (Прус А., Курдидик В., Гарапцьо В.), слухали видавця, який презентував словник "Львівська ґвара" (Шеремета О.), знаходили тлумачення слів специфічного львівського урбанолекту і тепер із певністю можуть розповісти, що таке цвібак, з чим його їдять і взагалі, звідки взялося таке слово. Підтвердити це зможуть вчителі й представники адміністрації, які завітали на урок (Шостак Б. Є., Михайлик Г. В., Беля О. Ф., Тютюнник Г. І., Бараняк Г. Я.).

Як приємний відгомін з уроку, хай залишиться тут одна з найчастіше повторюваних фраз екскурсовода Петра Радковця, яка може збити з пантелику навіть жителя Галичини: "Шпацерує фацет до кнайпи, одну руку заклав до маринарки, іншою тримається за камізельку, дивиться на шпіци своїх мештів, щоб там в кнайпі, при шинквасі, здибати коліжанку, спожити свою гальбу, а для коліжанки замовити кецик цвібака".